"Бароко" вважається періодом з XVII до VXIII, коли відбулися культурні зміни у способі захоплення та сприйняття мистецтва в будь-якій його формі, тобто як літератури, скульптури, музики, театру чи поезії.
З цієї нагоди ми хотіли наголосити на поезії бароко, представивши вам дещо з вірші в стилі бароко який мав найбільші наслідки в ті часи і який навіть сьогодні продовжує користуватися популярністю.
В основному в цей період після мистецтва Відродження людина зосереджується на створенні мистецтва, що відображає розчарування та песимізм як спосіб бачити життя, тобто художників надихала думка, що світ сповнений помилкових ілюзій. Де в Іспанії, найвидатнішій країні руху, невдача дійшла до імперії і поклала край монархії останніх королів Австрійського дому (Феліпе IV і Карлос II).
Ми показуємо вам ці 12 поезій бароко
Поезія бароко охоплювала велику кількість тем, які вперше були написані лірично. Хоча "кохання" також було загальною темою цієї епохи, художники більше зосереджувались на соціальних, релігійних та філософських темах.
Серед найвидатніші поети бароко, ми можемо знайти Луїс де Гонгора, Франсіско де Кеведо, Сор Хуана Інес де ла Крус, Джамбаттіста Маріно, Андреас Грифіус, Даніель Каспер фон Лоенштейн, Жан-Батіст Покелін, Педро Кальдерон де ла Барса, Тірсо Моліна, Торквато Тассо, Джон Мілтон, Грегоріо де Матос Герра , Бенто Тейшейра та багато інших. Однак нижче ми покажемо вам кілька найкращих віршів бароко.
1. Це вогненний лід, це замерзлий вогонь
Це палаючий лід, це заморожений вогонь
це рана, яка болить і не відчувається,
це приснилося добре, погане подарунок,
це дуже втомлива коротка перерва.
Це недогляд, який забезпечує нам турботу,
боягуз із хоробрим ім'ям,
самотня прогулянка серед людей,
любов лише для того, щоб кохати.
Це ув'язнена свобода
що триває до останнього пароксизму,
хвороба, яка росте, якщо її вилікувати.
Це дитина Любові, це твоя прірва.
Подивіться, яку дружбу він матиме ні з чим
той, хто в усьому суперечить собі!
Автор: Франсіско де Кеведо
2. Зупиніть тінь ...
Зупинись, тінь мого невловимого добра,
образ закляття, яке я люблю найбільше,
прекрасна ілюзія, заради якої я щасливо вмираю,
солодка фантастика, для якої я живу.
Якщо магніт вашої подяки, привабливий,
служи моїй скрині слухняної сталі,
Чому ти змушуєш мене закохатись улесливо
якщо вам доведеться глузувати зі мене, то втікач?
Більше емблазону не можу, задоволений,
що твоя тиранія перемагає мене:
що, хоча ти залишаєш вузький зв’язок знущаним
що ваша фантастична форма підперта,
не важливо знущатися над руками та грудьми
якщо моя фантазія вирізає тебе в'язницю.
Автор: Сестра Хуана Інес де ла Крус
3. Сонет говорить мені зробити Віоланте
Сонет говорить мені зробити Віоланте,
що у своєму житті я бачив себе в стільки неприємностей;
чотирнадцять віршів говорять, що це сонет,
глузливо глумливо йти втрьох попереду.
Я думав, що приголосний не знайде
І я посеред чергової четвірки
але якщо я бачу себе в першому триплеті,
у квартетах немає нічого, що мене лякає.
для першого триплета, який я ввожу,
і, здається, я увійшов на правій нозі
Ну, закінчуйте цим віршем, який я даю.
Я вже в другому, і все ще підозрюю
Я переглядаю тринадцять віршів, що закінчуються:
порахувати, якщо їх є чотирнадцять, і це зроблено.
Автор: Лопе де Вега
4. До квітів
Це були пишність і радість
прокинувшись до світанку ранку,
вдень їх буде марно шкода
спати в обіймах холодної ночі.
Цей відтінок, який кидає виклик небу,
Смугастий ірис із золота, снігу та червоного,
буде прикладом людського життя:
Стільки робиться за один день!
Щоб розквітли троянди рано вставали,
і щоб постаріти вони процвітали:
колиска і могила в знайденій ґудзику.
Такі люди бачили свою долю:
за один день вони народились і закінчились;
що минули століття, були години.
Автор: Педро Кальдерон де ла Барка
5. Фламандському живописцеві, під час написання його портрета
Ти крадеш моє поклоніння і тим більше він йому винен
до вашої кисті, двічі паломник,
жвавого духу коротка білизна
у кольорах, що спрагли напої,
марний попіл боюся короткої білизни,
яку імітацію грязі я уявляю,
кому, ефірному чи божественному,
життя надало йому німого блиску, легкого.
Язичник бельгієць, приступити до благородного крадіжки;
що його справа пробачить вогонь,
і час буде ігнорувати його текстуру.
Віки, що дуб у листі,
дерево вважає їх глухими, стовбур сліпим;
Хто найбільше бачить, хто найбільше чує, той менше триває.
Автор: Луїс де Гонгора
6. Людина з великим носом
Одного разу чоловік засунув ніс,
колись на чудовий ніс,
Колись давно був сайон і писав,
Одного разу дуже бородатий меч-риба.
Це був поганий сонячний годинник,
колись на вдумливий вівтар,
колись давно був слон обличчям догори,
Про Овідіо Насона розповідали більше.
Одного разу на шпорі камбуза,
колись у піраміді в Єгипті,
дванадцять племен носів було.
Одного разу на дуже нескінченний ніс,
стільки ніс, ніс такий лютий
що в особі Анни це був злочин.
Автор: Франсіско де Кеведо
7. Коли я думаю, як у мене закінчується світло
Коли я думаю, як у мене закінчується світло
Отож скоро у цьому темному та широкому світі
І той талант, який смерть приховувати
Поселений у мене, марний; хоч душа моя схилилася
Щоб таким чином служити моєму Творцеві і представляти йому
Моя провина і здобуваю його оцінку
Яку роботу він послав би, оскільки відмовив мені у світлі?
- ласкаво запитую я. Але терпіння, щоб запобігти
Це бурчання, незабаром відповідає: "Бог не потребує
Ні робота людини, ні її дари: хто краще
Підтримайте своє легке ярмо, вам краще служити йому. Ваш мандат
Це благородно; тисячі поспішають на ваш дзвінок
І вони подорожують сушею та морем без відпочинку.
Але це корисно і тим, хто лише стоїть і чекає.
Автор: Джон Мільтон
8. Галантний перебування
Нехай кохання відкриє вас зараз.
З моїми зітханнями нехай ти запалишся.
Не спи більше, спокуслива істота,
Ну, життя спить без любові.
Не турбуйтесь. В історії кохання
більше зла стає зі злом, яке зазнано.
Коли є любов і серце ридає,
зло само прикрашає свої печалі.
Зло любові полягає в його приховуванні;
Щоб цього уникнути, говори за мене.
Цей бог вас лякає, ви тремтите, коли бачите його ...
Але не робіть таємницю любові.
Чи є солодше горе, ніж бути коханим?
Чи можна потерпіти більш тендерний закон?
Що в кожному серці завжди панує,
любов панує у вас як царя.
То здавайся, о, небесна істота;
дає команду швидкоплинного кохання.
Любіть, поки ваша краса триває,
що час минає і більше не повертається!
Автор: Жан-Батіст Поклен (Мольєр)
9. Порівняйте кохану зі світанком
Коли світанок виходить і її обличчя виглядає
у дзеркалі хвиль; я відчуваю
зелене листя шепоче на вітрі;
як у моїх грудях серце зітхає.
Я також шукаю своє полярне сяйво; і якщо це звернеться до мене
милий погляд, я вмираю від задоволення;
Я бачу сучки, що втікаючи я повільно
і завдяки чому золотом більше не захоплюються.
Але до нового сонця на безтурботному небі
не розливає моток так гаряче
Прекрасна ревнива подруга Тітона.
Як мерехтливе золотисте волосся
що прикрашає і вінчає сніжне чоло
від якого її відпочинок викрав у мене на грудях.
Автор: Торквато Тассо
10. Пороки
Я той, хто в останні роки
Я співав своєю лайкою
Бразильська незграбність, пороки та обмани.
І добре, що я так довго відпочивав,
Я знову співаю з тією ж лірою,
той самий випуск на іншому плектру.
І я відчуваю, що це мене розпалює і надихає
Талія, яка є моїм ангелом-охоронцем
оскільки він послав Феба на допомогу мені
Автор: Грегоріо де Матос Герра
11. До вівтаря Санта-Терези
Той, кого ти бачиш у милосерді, у полум'ї, у польоті,
Плуг на землі, на сонячному вогнищі, на вітрі птах,
Аргус зірок, імітований корабель,
Хмари долають, повітря розривається і торкається неба.
Отже, це вершина Кармеля
виглядати вірно, покірно окупувати і борознити могилу,
з німим захопленням він показує süave
цнотлива любов, справедлива віра, побожна ревність.
О войовнича церква, безпечніша
ступають по суші, повітря загоряється, морські вітрила,
та більше пілотів, яким довіряє ваш уряд!
Вічний тріумф, стій твердо, живи чисто;
що вже в затоці, яку ви бачите, затоплено
невірна провина, незграбна помилка, сліпа єресь.
Автор: Педро Кальдерон де ла Барка
12. Нещастя вимушених
Нещастя вимушеного,
І промисловість від корсара,
Відстань від місця
І прихильність Фортуни,
Що крізь пащі вітру
Я їм допоміг
Проти християнських хрестів
До османських супутників,
Вони зробили з очей
Від вимушеного до втечі на час
Мила батьківщина, свічки друзі,
Надії та удача.
Поверніться, тоді, сумні очі
Побачити, як море його краде
Башти і дає вам хмари,
Свічки і дає піни.
І бачити більше заспокоєних
У командира лють,
Проливаючи сльози, каже вона
Гіркий, як багато хто:
На кого я нарікаю з таким чудовим кінцем,
Якщо я допоможу нанести шкоду своїм веслом?
«Не сподівайся більше бачити мої очі,
Ну тепер вони цього не бачили
Без цього весла ваші руки,
А ноги без цих прасок,
Що в цьому моєму нещасті
Фортуна мене відкрила
Скільки було моїх років
Так багато буде моїх мук.
На кого я нарікаю з таким чудовим кінцем,
Якщо я допоможу нанести шкоду своїм веслом?
Свічки релігії,
Перевір свою сміливість,
Як погано ви можете з нами зв’язатися
Ну, ви пробуєте мій засіб.
Ворог залишає вас
І віддайте йому час
Для вашої свободи не стільки
Скільки за мій полон.
На кого я нарікаю з таким чудовим кінцем,
Якщо я допоможу нанести шкоду своїм веслом?
Залишайтеся на пляжі Ахей,
З моїх думок гавань;
Поскаржитися на моє нещастя
І не звинувачуй вітер.
А ти, моє солодке зітхання,
Розбийте палаючі повітря
Відвідайте мою прекрасну дружину,
І в морі Алжиру я чекаю вас ».
На кого я нарікаю з таким чудовим кінцем,
Якщо я допоможу нанести шкоду своїм веслом?
Автор:Луїс де Гонгора
Ми сподіваємось, що ці вірші в стилі бароко вам сподобались. Наче ви знаєте будь-який інший вірш, яким хочете поділитися, ми запрошуємо вас використати коментарі.
